Бражник обліпиховий

Hyles hippophaes (Esper, 1789)

Поширення. Широко, але диз’юнктивно розповсюджений від північно-східної Іспанії, через південну Францію, південну Швейцарію та північну Італію, Балканський півострів, Молдову, Румунію, Україну, південь Росії, острови Егейського моря, Туреччину, на схід до Таджикистану, Афганістану, східного Казахстану, Прибайкалля, Монголії і Китаю, а на південь до північного Пакистану, Кашміру та північно-західної Індії. В Україні представлений східним підвидом Hyles hippophaes bienerti (Staudinger, 1874), що в сучасності експансіонує в західному напрямку. Утім, особини з Одещини, хоча більше наближаються до підвиду bienerti, але не зовсім йому відповідають, та можливо є проміжними формами між ним і номінативним підвидом, оскільки саме тут проходить межа їхнього розповсюдження і можливо перекриття ареалів (Khalaim, 2022). Вид в Україні вперше виявлений у середині минулого століття в Криму (Державец, 1984). Утім, невдовзі швидко розповсюдився у степовій зоні, звідки поступово проникає щораз далі на північ. Поширення виду тісно пов’язане з таким головної кормової рослини – маслинки вузьколистої (Elaeagnus angustifolia). Станом на тепер, найпівнічніші знахідки виду в Україні відомі з Чернігівської області. Досі відсутній у західному регіоні та на Поліссі. 

Біологія. Ксеротермофільний вид, приурочений до насаджень маслинки вузьколистої. Найчастіше трапляється у населених пунктах, по берегах водойм, на морських узбережжях, у придорожних лісосмугах і різноманітних деревно-чагарникових заростях антропогенного походження. Метелики літають з травня до вересня, у двох або трьох поколіннях, що перекриваються. Активні після настання темряви. Живляться квітковим нектаром. Самиця відкладає до 500 яєць. Кормовими рослинами гусені є маслинки (Elaeagnus) та обліпиха (Hippophae rhamnoides). В Україні трофічно приурочений до маслинки вузьколистої (Elaeagnus angustifolia). Гусениці розвиваються протягом місяця, живуть відкрито у кронах кормової рослини. Заляльковуються в ґрунті. Лялечки зимують.

Чисельність та охорона. У південних областях України – звичайний вид, зі стабільною, досить високою чисельністю, на решті території трапляється не так часто і спорадично. Враховуючи значні площі придатних оселищ, а також тенденцію до розширення ареалу, вид не потребує спеціальних охоронних заходів