Про бражників для дітей
Автор: Мальована Неллі Євгенівна
Завідувач відділу природи КЗК “Хмельницький обласний краєзнавчий музей”
Бражник берізковий
Цьому метелику варто побажати ходового вітру. І це не жарт, адже відмінний літун за сприятливих умов збільшує свою швидкість вдвічі й тоді вона сягає майже 100 км/год.! А це – неабиякий шанс для отримання «незабутніх вражень» від мандрів, освоєння нових територій та, як наслідок, розширення видового ареалу. Саме завдяки постійним міграціям берізковому бражнику вдалося збільшити «зону впливу» на півночі – до Великобританії та Ісландії, на півдні – до Північної Африки, на сході – до Сибіру. Хоча його початкову «земельну спадщину» складало «скромне» Середземномор’я.
Нахабність цього метелика дозволяє відчути себе «господарем» Вашої клумби, особливо якщо там ростуть улюблені ним петунії, лілії, примули, тютюн, флокси та дурман, квітковим нектаром яких він насолоджується в сутінках. А після цього може собі дозволити безцеремонно влетіти до освітленої оселі через відкриту кватирку та наробити в ній галасу, лякаючи мешканців стрімкістю польоту, голосним дзижчанням, чималим розміром та темним забарвленням.
Бурого або сіро-зеленого кольору, з охристо-жовтими косими смугами, гусінь метелика яскравістю не сяє. На відміну від дорослої комахи – ляклива. Вдень ховається зі споду листя берізки польової, яким потім переважно «вечеряє». Побачити личинку складно, натомість легко виявити за «слідами» її переляку/трапези ‒ скупченням екскрементів, залишеним на рослині.
Психологи стверджують, що всі комплекси народжуються в дитинстві. Наочний приклад цього – життєві метаморфози берізкового бражника, непримітна, ляклива гусінь якого перетворюється на нахабного, самовпевненого метелика.
Бражник винний середній
«Кузени» ‒ винний середній та винний малий бражники – схожі між собою не лише пристрастю до однакового гастрономічного меню, а й до барвистості своїх «гардеробів». Щоправда, «піжонистий» малий хизується ще більш яскравим вбранням.
За гороскопом вони Близнюки, адже з′являються на світ на початку червня. «Дитинство» проводять, як правило, на природі серед берез, кипрею, плакун-трави та інших соковитих рослин або ж на улюбленому винограді. «Дітлахи» ростуть здоровими, активними, самостійними, без настирливої батьківської опіки. В них є навіть свої «ігри». Наприклад, всім відомі «Хованки» чи «Крокодил», завдяки яким «молоде покоління» вчиться виживати у світі ворогів, ховаючись від них або ж «прикидаючись» чудовиськом-змією.
Та найулюбленіша гра – «Хто більше з′їсть?». Все літо гусені їдять, їдять, їдять… аж до самісінької осені. Ця ненажерливість дає змогу акумулювати поживні речовини для підготовки до великого таїнства природи ‒ перетворення гусені на метелика. Коли в організмі накопичиться певна кількість спеціального гормону, бражник відправляється в затишне місце для лялькування. Іноді залишається зимувати на гілці, обплутавши себе слинними виділеннями, які утворюють кокон. Так наступає «отроцтво». За довгу зиму тканини гусені руйнуються, проте залишаються кровоносна і нервова системи та з’являються нові органи майбутнього метелика.
А навесні, у травні, із зимової колиски «просинається» рожеве «диво», яке, обсушивши крильця, вилітає назустріч швидкоплинній юності!
Бражник винний великий
Цей метелик запросто може стати вашим… домашнім улюбленцем. Так-так, це не жарт. Щоправда, на прізвисько він відгукуватися не буде, мурчати на вушко ‒ теж, вигулювати на повідку не попроситься та й до ветеринара водити не потрібно. Натомість спостерігати за його розвитком та метаморфозами суцільне задоволення, яке не отримаєте від жодної домашньої тварини.
Справа в тому, що великий винний бражник – один з метеликів, який при правильному утриманні чудово почуває себе в неволі. Певна температура, вологість, освітлення, харчування та імітація природного середовища ‒ умови, що сприяють активній харчовій поведінці, при якій імаго швидко утворюють пари та відкладають велику кількість яєць (до 150).
Якщо Ваш «мурчик» знаходиться ще в стадії гусениці, тоді Вам забезпечені щоранкові пробіжки до сусіднього парку за свіжою зеленню – й це за будь-яких погодних умов. І Ви повинні звикнути до косих поглядів «собачників» чи випадкових перехожих, які й гадки не мають, для чого Вам цей оберемок листя та гілок. На всяк випадок вигадайте версію, до прикладу, щодо молодого, голодного та злого хом’ячка.
Як кожна жива істота, Ваша гусеничка може… захворіти, наприклад, на «глисти». При вчасному виявленні «симптомів» захворювання: млявість рухів, відсутність апетиту та наявність на її тілі дрібних білих шароподібних яєць,‒ майбутнього метелика ще можна спробувати врятувати. Гусінь вражається тахінової мухою, личинки якої розвиваються в тілі хазяїна, поступово з’їдаючи його зсередини. «Протокол лікування» включає ізоляцію гусені в сухе приміщення; прогрівання теплим повітрям за допомогою фену та дезінфекцію тіла спиртом.
Личинка Вашого бражника може передчасно залялькуватися. Ви ж повинні розрахувати середні строки народження метелика. Й, можливо, лялечку потрібно буде відправити в… холодильник, так що заздалегідь звільніть там полицю.
Отож, заводити «чотирикрилого» друга – серйозний крок, тому обов’язково вступіть до «Клубу любителів бражників», адже практичний досвід його членів стане в нагоді за різних життєвих ситуацій Вашого годованця.
Бражник молочайний
Місія цього метелика на планеті Земля надвагома та відповідальна. Не кожна людина в змозі завдати на свої плечі подібну ношу. А бражник молочайний справляється з нею на «ура»! Його личинка «регулює» співвідношення чисельності молочаю з іншими рослинами на пасовищах, чим й приносить неабияку користь скотарству. Худоба отруйний молочай не вживає, що призводить до його масового й швидкого поширення та зниження якості випасу. Ось тут і з′являється наш яскраво забарвлений «супергерой», який із задоволенням поїдає цю «смакоту», тим самим відновлюючи рівновагу степових угруповань.
Гусінь, вживаючи цю отруйну рослину, набуває статусу «недоторканої особи» ‒ стає отруйною для птахів та земноводних. При нападі ж комах-паразитоїдів «включає» інший режим захисту: згинається, крутиться та випускає із рота зелену токсичну «слину», намагаючись нею обмазати ворога. Якщо це вдасться, крила того злипнуться, він перетвориться на жалюгідну грудочку та й загине.
Коли ж життю нічого не загрожує, гусінь бражника «планомірно» готується до лялькування: багато їсть, запасаючись поживними речовинами, щоб «гідно» пройти необхідні етапи дорослішання (линяння). Після кожного з них личинка збільшується в розмірі та змінює забарвлення і візерунок. Скинуту замалу «шкіру» вона з’їдає ‒ не пропадати ж повноцінному джерелу білка. Зиму «зустрічає» лялечкою у сплетеному павутинному коконі в ґрунті.
Язикан звичайний
Довгий хоботок язикана (близько 10 см) – це своєрідна «перепустка» до глибоких і недосяжних для інших комах «нектаросховищ» деяких квітів. За тисячі років існування між ними виник стабільний мутуалізм: бражник своїм хоботком сягає «серця» квітки й запилює її, а вона на подяку – пригощає його запашним і цілющим нектаром.
Хоботок ‒ це видозмінені бічні частини нижніх щелеп, що з’єднані з м’язовим насосом у глотці комахи. В спокійному стані він згорнутий у щільну спіраль на зразок пожежного шлангу. При потребі комаха нагнітає кров до бічних порожнин і хоботок розгортається на кшталт іграшки-свищика «тещин язик», коли в неї дмуть.
Метелик висмоктує нектар на льоту, зависаючи у повітрі та не сідаючи на квітку. В цей час його крила роблять до 90 змахів на секунду, а надзвичайно еластичний та гнучкий хоботок з хітиновим шарніром в центральній частині качає енергетичне «паливо» для організму. Ну, чим не сучасний літак, який виробляє дозаправку в повітрі?!
А «палива» цьому енерджайзеру потрібно чимало, адже воно надає необхідні сили носитися з дивовижною швидкістю та здійснювати щорічні міграції на відстань до 3000 км!
Хоботок язикана має ще одну життєво важливу функцію ‒ дозволяє комасі харчуватись на певній відстані від квітки, захищаючи метелика від павуків та інших хижаків, які очікують свою жертву в її середині.
Бражник Олеандровий
Дивлячись на цього метелика, починаєш здогадуватися, як народжуються шедеври живопису та з′являються різноманітні художні стилі й напрямки. Олеа́ндровий бражник – яскравий приклад геометричного абстракціонізму, ідеальний «натурник» для художника. Його чималі крила прикрашає «мармуровий» 3D візерунок у тонких градаціях від оливкового до зеленого кольорів. Причому, тональність залежить безпосередньо від температури навколишнього середовища, при якій розвивалася лялечка. При відносно низких її показниках (до +21°С) формується насичений зелений відтінок, а при більш високих (+26°С й вище) ‒ оливково-зелений.
Температура довкілля впливає все життя комахи. За несприятних умов метелики без «довгих вагань» змінюють місце постійної «прописки» й відправляються на «ПМП» до країн з комфортними умовами проживання. Спекотного літа ‒ до прохолодної півночі, а в холодну погоду, навпаки, ‒ до південного сонечка. Важливий фактор у виборі міграційного маршруту ‒ тривалість світлового дня, від якої залежить інкубація яєць. Якщо при зниженні температури до +100С комахи не встигли «ретируватися», то постає загроза загибелі їх на всіх стадіях розвитку.
Перед вильотом метелики «прогрівають двигун» ‒ інтенсивно махають крилами, щоб зігрітися. Через кілька хвилин старанної роботи їхнє тіло нагрівається до +32-36°С і тільки після цього «льотний апарат» готовий піднятися у повітря й рушити.
Бражник Прозерпіна
Деякі традиції британської королівської родини глибоко пустили коріння не лише в своїй монархії та англомовних країнах, а й надійно закріпилися у царстві… тварин. Насамперед це стосується звичаю вшановування пам’яті декількох родичів одночасно через надання їхніх імен новонародженому члену родини. Зазвичай зустрічається потрійне ім’я, яке було, наприклад, у королеви Великобританії Єлизавети ІІ – Елизабет Александра Мері.
В «почесному» ряду з ім’ям англійської королеви стоїть ім’я цього бражника: Прозерпіна Олеандровий малий Зубокрилий. Перше – на честь давньоримської богині підземного світу дружини Плутона ‒ Прозерпіни. За мініатюрну «копію» олеандрового бражника отримав свою другу назву. А Зубокрилий ‒ за характерну зазубренність переднього краю крил.
Щоправда, є ще четверта, «неофіційна», назва – метелик-«вентилятор» через його тремтячі крила, що нагадують дві хмарки з боків масивного волохатого тільця, яке зависло у повітрі, та видають гул, схожий на звук працюючого вентилятору.
Зубокрилий метелик під стать англійській королеві й в плані стабільності гастрономічних переваг ‒ його гусінь живиться переважно рослинами родин онагрові та плакунові, імаго – нектаром квіток.
Як і британський монарх прозерпіна живе осіло на території своїх чималих володінь, не здійснюючи далеких міграцій. Через невелику кількість нащадків, бо дає одну генерація в рік (що вже зовсім не по-королівські!), та руйнування людиною середовища існування є зникаючим видом. Якщо пощастить, її інколи можна зустріти на початку літа по берегах річок, на пагорбах, вирубках, лісових галявинах та інших сонячних місцях.
Бражник Жимолостевий
Оце так майстер! Оце так копіїст! Бражник жимолостевий так вдало «замімікрувався» під джмеля, що й справді «уявив» себе родичем бджоли!
Зухвало літає серед білого дня, а не в сутінках; зовсім не ховається від птахів, адже він – отруйний «джміль», а не беззахисний метелик, тож, нехай вороги його бояться! А вони його й дійсно не чіпають, бо не в змозі відрізнити від справжнього джмеля: майже такого ж розміру, з коротким потовщеним смугастим тулубом, прозорими крилами та характерним гудінням під час польоту.
Цікаво, при народженні метелика його крила повністю покриті лусочками, які при першому ж польоті майже повністю обсипаються, залишаючи «скляну» поверхню в коричнюватій облямівці.
Тендітність прозорих крил, які всюди «тягають» за собою масивне тіло, здається ефемерною. Натомість це – «оптичний» обман: крила джмелевидки досить «накачані» та витривалі. За їх допомогою метелик здатний не лише носити свою «ношу», а й майстерно та швидко маневрувати з нею в польоті ‒ зависати в повітрі, літати вертикально вгору, вниз і назад та навіть задом наперед.
Висмоктуючи нектар переважно із квіток синього та фіолетового кольору, бражник на них не сідає, а на льоту занурює до їхнього «серця» довгий та міцний хоботок. І в цьому сольному танку вже не розпізнаєш «виконавця» – чи то джміль, чи то метелик, чи то справжній маленький птах – колібрі.
Бражник Сосновий
Якщо б проводився конкурс некраси серед метеликів, сосновий бражник став би переможцем в усіх можливих номінаціях: не Чарівність, не Фотогенічність, не Красень, не Яскравість, не Симпатії глядачів тощо. Хоча й належить до родини сфінксів – лускокрилих з неординарною зовнішністю, яких іноді приймають за невеликих пташок, він все ж таки більше нагадує велику сіру міль, ніж тендітного метелика-«колібрі». Його забарвлення має, напевно, всі відтінки сірого, натомість жодного іншого кольору, жодної кольорової цятки!
А метелику це і не потрібно, адже через це він стає невидимим на тлі стовбура сосни, хвою якої так полюбляє його гусінь. До речі, личинка цього «квазімодо» надто мила – її строкате яскраво-зелене смугасте вбрання напрочуд ідеально повторює кольорову гаму листоподібної частини хвойних дерев, на верхівках яких вона воліє влаштуватися. До «честі» цієї гусені слід зауважити, що її «апетит» не становить серйозної загрози для лісів ‒ випадків значної шкоди від неї не зафіксовано.
Однак, фахівці все ж таки за нею ретельно спостерігають, як за типовим «навідником» на «дурну компанію» ‒ соснову п′яденицю та соснового шовкопряда – потужних шкідників хвойних лісів.
Бражник Бузковий
При народженні цьому метелику потрібно досить обережно поводитися не лише з тендітними крилами, а й з довгим хоботком, який весь цей час розвивався та «зберігався» в спеціальному «футлярі» ‒ окремо прилеглому до лялечки чохлі, що зовні схожий на ручку глечика.
Спостерігати трапезу та красоту польоту бузкового бражника ‒ найкрупнішого завсідника наших парків і садів ‒ можна в сутінках під час цвітіння бузку, калини, малини, смородини та інших рослин. Щоправда, не кожен садівник зрадіє такому гостю та поспішить на фотополювання за ним. Якщо цей «красунчик» облюбує сад, його гусінь-шкідник з апетитом буде пожирати листя дерев та кущів, позбавляючи їх не лише декоративності, а й в значній мірі врожайності.
Бражник Липовий
Він – липовий, але справжній. Вона – також. Якщо цю «парочку» побачити разом, стане зрозуміло, хто є хто, адже даний вид бражників має чітко виражений статевий диморфізм. Самець – «підтягнутий» красень з оливково-зеленими крилами. Самка – рудокрила «статна дама», трохи крупніша за «чоловіка». Нащадки: «малюки» (період гусені) – блакитнорогі «єдинороги» з «рідкісною» шагреневою шкірою зеленого кольору; «підлітки» (період лялечки) перед метаморфозом змінюють колір на темний.
Зрозуміли про кого йдеться? Тож розсекретимо «персональні дані», щоб «верифікувати» метелика.
Ім′я при народженні: Бражник Липовий.
Псевдонім: Зубчатка.
Місяць народження: травень.
Місце народження: Європа, Кавказ тощо.
«Прописка»: липа, береза, вільха, осика, дуб.
«Обхват» крил: 60 – 80 мм.
Харчування: на «голодному пайку», адже не вмозі приймати їжу через редукований хоботок.
Маскування: під сухе «рване» листя.
«Одяг»: потребує «ремонту» ‒ краї крил у обох ніби надірвані.
Діти: за сприятливих погодних умов – два покоління.
Тривалість життя: декілька днів.
Сенс життя: продовження роду.
Причина смерті: голод.
Бражник Дубовий
Постійний «клієнт» нічного клубу «Night blizzards of Ukraine» ‒ нічний метелик бражник дубовий не вирізняється яскравою зовнішністю – така собі непоказна, пісочно-бежева пампушечка з коричнюватими смугами на крилах. Його «прекрасна половина» крупніша за свого судженого, тому має більш «презентабельний» вигляд. Їхні «діти» ‒ зеленошкірі «рогаті» красунчики з декоративним ясно-жовтим крапково-смугастим «орнаментом».
Метелик – «домосід», який зайвих рухів не робить, тим більш не здійснює далеких міграцій, як деякі члени «клубу». Бражнику комфортно у своєму улюбленому дубовому гаю, де його «дітлахи» досхочу ласують листям дерев. Попри «солідну» комплекцію сам метелик їжу не вживає оскільки його ротовий апарат редукований. В «далекому дитинстві» (в стадії гусені) він був такою ж ненажерою, як і його «діти», тоді й «наївся» на «кілька» життів наперед – тими запасами і живе.
Здавалось би, що за таких сприятливих умов цей вид міг би заполонити дубові (quercus) ліси світу. Однак, невелика плодючість метелика (самка відкладає за життя всього до 100 яєць) та руйнування людиною його середовища існування призвели до скорочення чисельності бражника дубового та занесення до Червоної книги України. Отож, зустрітити цього метелика в природі – велика вдача.
Бражник Окатий
«Зустрівшись поглядом» з цим статним красенем, не забудеш його бездонних блакитних «очей» з яскраве-червоними «бровами». В стані спокою «очі» ніби повіками прикриті верхніми крилами. А «сплячого» метелика не помітиш – він схожий формою та забарвленням на сухе листя яблуні чи тополі, на яких найчастіше розвивається його гусінь. Цей майстерний прийом маскування непогано захищає від ворогів.
Якщо ж ворога не вдалося обдурити в такий спосіб, очкастий бражник різко піднімає верхні крила і «відкриває очі». І тоді безневинне старе та подерте листя (перший рівень захисту) перетворюється на голову грізного хижого птаха з великими, як у сови, очима (другий рівень захисту). При такому вражаючому ефекті третій рівень вже не потрібен.
Якщо ж мімікрія у метелика «спрацювала» на відмінно і він не став комусь «вечерею» (бражник активний в сутінках), його життя все одно буде недовгим – адже доросла комаха зовсім не харчується, а живе лише запасами, що накопила в стадії личинки.
Яскраво-зелена, яблучного відтінку, з косими смужками і «очками» між ними, гусінь метелика своє довге тіло (до 7 см) «утримує» на 10 кінцівках. Не дивлячись на те, що ця ненажера старанно та активно «підчищає» листя на улюблених рослинах, наїдаючись про запас, затятим шкідником її не назвеш, адже очкастий бражник відносно рідкісний метелик, хоча і не занесений до Червоної книги України.
Бражник Тополевий
Наявність пристрою ночного бачення («тепловізора») дозволяє цьому метелику проводити «тренування» по вдосконаленню льотних технік в нічний час. І саме «рослинність» на тілі робить ці польоти «безпечними», адже приховує його від головного ворога ‒ кажана. Волоски діють як легкий пористий поглинач звуку, створюючи на важливих для виживання ультразвукових частотах «акустичний камуфляж». Вчені Бристольського університету (Великобританія) виявили, що видалення волосків на грудях нічних метеликів підвищує загрозу їхньому життю на 38%! Натомість для денних метеликів «депіляція» безпечна через відсутність «знайомства» з кажанами. До речі, тому вони й не дуже «волохаті».
Потужний ехолокаційний захист бражника тополевого та маскувальне забарвлення створили сприятливі умови для розповсюдження по всій території ареалу листяних лісів і лісосмуг – кормовій базі його гусені. Щоправда, через вирубку деревних насаджень та їх хімічну обробку чисельність цього вида зменшується і він потребує охорони.
Бражник Малий
Напевно важко уявити більш безглузде сенсове поєднання слів, ніж… поросятник у винограднику. Але в природі воно існує! Гусені рожевих «поросят» ‒ саме так перекладається з латини назва цього бражника (porcellus ‒ «порося») ‒ палкі любителі виноградного листя. Забарвлення ж дорослої комахи нагадує колір вина, що й пояснює її назву українською.
«Стадо» рожевих «поросят» в «дитячому» періоді (в стадії лялечкі) може значно обгризти листя на виноградних плантаціях (і не лише на них) й навіть «не рохнути» на знак подяки, адже зайві звуки «розсекретять» локацію. Взагалі все життя цих гусінь – суцільна конспірація: харчуються «таємно», під покровом ночі, а вдень маскуються, завмираючи на кормовій рослині, вдаючи з себе сухе скручене листя. На випадок якщо все ж таки місцезнаходження виявлено, застосовується «важка артилерія»: імітація страхітливої рептилії. Гусінь роздуває грудні сегменти з малюнком у вигляді страхітливих «очей» й недодачу для більшого залякування розгойдується тілом. Якщо ж й це не спрацьовує, гусінь імітує… банальну смерть.
Дорослішаючи, «порося» перетворюється на чудового «колібрі», який за формою та льотними характеристиками нагадує літак з реактивним двигуном, що розвиває найбільшу серед метеликів швидкість – до 60 км/год.!
Метаморфози природи! Із шкідливої гусені-ненажери з’являється метелик, який протягом життя запилює до 10% рослин своєї кормової бази.